Засновник та директор агенції мобільного маркетингу LEAD9, Гриник Назар розповів про становлення та реалії мобільного маркетингу в Україні.
Чому в далекому 2004-му я вирішив зайнятися своїм бізнесом? Адже в Україні це, м’яко кажучи, робити непросто.
В бурхливих 90-х я працював в рекламних агенціях Leo Burnett Kyiv та Ogilvy&Mather Ukraine. Потрапив я на свою першу роботу цілком випадково: побачив на дошці оголошень в НаУКМА вакансію, зайшов у Центр працевлаштування і отримав контакт Leo Burnett.
Подумав, що це якась крута юридична контора, напевно нормально платять і пішов туди на співбесіду 🙂 А виявилося, що це рекламна агенція. Тоді ця сфера була ще новою, офіси невеликі по 10-15 людей і можна було знайти чимало простору для творчості. Фактично, якщо ти знав англійську і мав трохи клепку в голові, тобі відкривалися усі двері, адже тоді на керівних посадах всюди були переважно експати. Тому я інколи жартую, що в маркетингу на ключових посадах зараз працюють переважно філологи.
В цих міжнародних агенціях я навчився азам роботи з клієнтами, дизайну, поліграфії, розміщенню реклами в медіа, веденню обліку та бухгалтерії. Але з часом робота стала рутиною, це мені набридло, оскільки з року в рік у нас повторювалися одні і ті ж підходи, а інновацій було не так уже і багато.
КІнець 90-х початок 2000-х це час появи перших інтернет бізнесів і їх, інколи, неймовірного росту. Пам’ятаю мене вразив зліт Amazon і якісь нереальні оцінки його вартості у мільярд доларів (я порівняв зі своєю зарплатою і зрозумів, що я чимось не тим в житті займаюся :). В той час якраз активно читав журнал Wired, який мені знайомі іноземці передавали із закордону і вже подумував – а чому б не створити свій портал і почати самому заробляти скажені мільярди на рекламі 🙂
З такою впевненістю і кількома сотнями $ в кишені, ми з кількома товаришами зробили презентацію, намалювали бізнес-план і почали ходити по багатших знайомих, в основному з рекламної сфери. Як не дивно десь за кілька місяців ми знайшли одного швейцарця, який чи то через інтернет бум, чи то через жаль до наших похудших від презентацій фізіономій, вже був готовий інвестувати $100K у наш портал.
Це була неймовірна сума, ми тоді навіть не могли намалювати реальний план витрат на такі гроші: максимум, що у нас виходило це десь $30-40 тис. Тоді за 100 штук можна було купити 5 квартир на Хрещатику і я думаю той швейцарець так і зробив в результаті, коли зрозумів, що у нас не ті масштаби, які він очікував:) А нам просто напевно тоді наглості не вистачало. І добре, бо сьогодні я розумію, що тоді ми не знали до кінця на чому і як точно будемо заробляти гроші. Адже максимальна кількість відвідувачів популярного порталу в Україні в 2000-му році могла бути – ну максимум кілька тисяч на місяць.
Але в процесі переговорів з потенційними інвесторами, у мене посилилося бажання займатися саме інтернет-технологіями, адже чим більше я про це думав, тим більше можливостей для себе відкривав. В результаті у 2000 році, я покинув рекламну сферу і пішов працювати в Голден Телеком менеджером відділу контенту “Світ Онлайн”. Потім була посада контент-менеджера в UMC, де ми з Віталієм Ворожбитом запускали перші в Україні SMS акції на ТВ. Це був такий собі гібрид маркетингу послуг оператора і заробітку коштів на трафіку, адже всі акції тоді проводилися по “преміум рейту”, тобто по 2-3 грн./SMS.
Власне в телекомі, я зрозумів, що організація промо акцій з використанням SMS є перспективною, адже все більше людей тоді підключали собі мобільні телефони. Це ще був час, коли наявність мобільного була елементом престижу, адже доволі проста трубка могла коштувати $300-500, а на місяць таке щастя обходилося в середньому $20-30, а безліміт взагалі $100. Тому робота з такою аудіторією приносила свої позитивні плоди, наприклад в голосуванні на ТВ заробіток з SMS міг сягнути кількох мільйонів грн.
І все було б класно, якби не мій рекламний бекграунд 🙂 В переговорах з ТВ каналами часто з’являлися спонсори, які давали то призовий фонд, то ще якісь ресурси і ставали партнерами акцій. І тут мене осінило, що це ж потенційно непоганий ринок може бути: домовлятися з брендами і організовувати для них промо-акції на ТВ з реєстрацією по SMS.
Але мобільні оператори не були заточені під роботу з рекламодавцями, адже висока вартість SMS і практично відсутність клаєнт сервісу не сприяла росту маркетингових показників брендів в таких SMS-акціях.
Отже після проведення кількох “преміальних” SMS-акцій з участю брендів, я почав думати про організацію спеціалізованої агенції. Тим більше, що в Європі були уже перші подібні кейси з мобільного маркетингу і після спілкування з цими компаніями по імейлу і телефону, я укріпився в думці, що це дуже перспективна справа.
Таким чином у 2004 році з’явилася перша в Україні агенція мобільного маркетингу MobEye, яка згодом еволюціонувала у LEAD9 Mobile Marketing.
Сьогодні, через 11 років і більше, ніж 400 здійснених проектів з використанням SMS, вебу та кол-центру мене багато хто запитує, як мені вдалося умовно “з гамна зліпити кулю”, тобто закріпитися і так довго утримуватися на ринку, в якому, як здається, взагалі немає грошей 🙂
В 2005-му коли я робив свої перші презентації міжнародним брендам і медіа агенціям, мені часто сміялися в обличчя і казали: “та які там SMS, ви що, ніхто це не буде надсилати! Та я краще куплю рекламу в кінотеатрах!”
Сьогодні про SMS уже ніхто так не каже, але про мобільні версії сайтів, мобільні апи чи доповнену реальність досі чую чимало скепсису і такі ж самі запитання. Ну але я вже до цього звик і сприймаю це нормально, адже українці це взагалі не інноваційний народ. У нас дуже багато традиційності і більшість людей змін не хоче, а навіть часто боїться. Але як не дивно, саме на цьому фоні вигідно бути інноватором!
Ще в 2004-му, коли у мене уже була перша версія тех-платформи, один менеджер по роботі з клієнтами, офіс і я думав як же з цим всім злетіти, одна розумна людина порадила мені прочитати книжку Джима Колінза “Від хорошого до величного” (Jim Collins, ‘Good to Great’). От не люблю я всякі там бізнес підручники, ще з університету вважаю це все на 90% шлаком, але тут мене зачепив науковий підхід команди Колінза. Вони протягом тривалого часу проаналізували купу показників і поспілкувалися з тисячами керівників різних успішних і не дуже компаній. В результаті вийшов такий собі концентрат порад, більшість з яких це те, чого робити не слід. Книжку рекомендую прочитати кожному, незалежно від того будете ви займатися бізнесом, чи ні. А головним висновком з прочитаного для мене був вибір фокусу і впевненість в собі: “вибрав напрямок і бий в одну точку”. От я і б’ю уже 11 років.
А ще мені дуже подобається мій земляк Іван Франко, який ще 100 років тому написав:
“У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
“Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.”
Отаке, до зустрічі:)